Я вже давно не твоя маленька дівчинка.
Я вже давно не принцеса.
Живу реальністю і не вірю в щасливе життя після весілля.
Почала пити алкогольні напої-мартіні,віскі,горілку з соком....
Курити тонкі сигарети та розмовляти на теми сексу навіть не змінюючи вираз обличчя.
Не вірю щирість довготривалих стосунків...в любов до гробу...
Все частіше замість ліричних,слізних пісень слухаю Басту та підвожу очі чорним олівцем.
Дозволяю собі гуляти до ранку з малознайомими чоловіками,фліртувати з ними,цілуватися,а іноді і проводити ночі.
Я більше не вважаю це аморальним і неправильним.
Поставила собі мету»Отримувати від життя все можливе».
Розвинула у собі здібність не хапати телефон в руки і не писати тобі слізних смс,коли душа розривається на дрібні шматочки.
Самотність розглядаю як спосіб отримувати насолоду і нікому про це не звітувати.
Все рідше плачу...
Коли погано беру в руки тонку сигарету,підпалюю її,потім, викуривши,викидаю її в смітник і йду....стає легше...теперь свою біль я навчилася викидати разом з викуреною цигаркою...так просто...раз і вже не так болить...
Іноді замислююся про минуле...
Згадую себе іншою...наівною...невинною...з великим серцем,з відкритою душею..
Дівчинку,яка так прагнула кохання.
Дівчинку,яка готова були вмерти заради тебе....
Так.Це насправді було....все...до останнього слова,до останнього подиху...
А потім я подорослішала і все в один момент змінилося.....
Змінилася я,змінилося моє життя,моє оточення....мій світогляд...
Я стала жорстокою,легковажною,закритою,але завжди з посмішкою на вустах....
Я вже ніколи не буду тієї дівчинкою,яку ти безтями кохав...
Тепер я інша.