Я без нього,буває бачимось,серце вже не щемить,не болить,і не нудно.Я живу,дихаю,намагаюсь не згадувати хоча добре пам"ятаю.Бачу усміхнусь відведу погляд.Я без нього і серце знову б"ється ,а всі переконують,що без нього не виживу.Втікаю,а він наздоганяє,не тримає і не відпускає.Прив"язана,ніби на ниточці хожу кругом та кругом,а відв"язатись не можу.Він не подає вигляду,погляд часто ловлю на собі,а про що думає не знаю.В очах його голубих,криється щось,що не дає забути(